Орфографічний словник української мови. 2005.
застигати — I а/ю, а/єш, недок., засти/гнути і засти/гти, гну, гнеш; мин. ч. засти/г, ла, ло і рідко засти/гнув, нула, нуло; док. 1) тільки 3 ос. Твердіти або згущуватися під час охолодження. || Замерзаючи, утворювати шар льоду (про воду). || безос. 2)… … Український тлумачний словник
застигливий — а, е. Який здатний застигати (див. застигати I 1,2)) … Український тлумачний словник
застигти — I див. застигати I. II див. застигати II … Український тлумачний словник
дубіти — і/ю, і/єш, недок. Втрачати чутливість, гнучкість, рухливість від холоду (про людину, частини її тіла). || Ставати твердим, густим, жорстким. || перен. Втрачати здатність рухатися, застигати в якому небудь положенні від страху, захоплення,… … Український тлумачний словник
завмирати — а/ю, а/єш, недок., завме/рти, мру/, мре/ш, док. 1) Застигати на місці, припиняти будь які рухи (про живі істоти). || Мліти, ціпеніти від сильних переживань, певних відчуттів. || Втрачати свідомість, непритомніти; зомлівати. || Стискуючись, ніби… … Український тлумачний словник
заклякати — а/ю, а/єш, недок., закля/кнути і закля/кти, кну, кнеш; мин. ч. закля/к, ла, ло і закля/кнув, нула, нуло; док. 1) Втрачати чутливість, рухливість, гнучкість від холоду або незручного положення (про людину, частини її тіла). || Охолоджуючись,… … Український тлумачний словник
застигання — я, с. Дія за знач. застигати I … Український тлумачний словник
застигаючий — а, е. Дієприкм. акт. теп. ч. до застигати … Український тлумачний словник
застигнути — див. застигати I … Український тлумачний словник
костеніти — і/ю, і/єш, недок. 1) тільки 3 ос. Перетворюватися на кістку (про хрящі, рогові відростки тощо). 2) Утрачати гнучкість, чутливість від холоду; клякнути, коцюбнути. 3) перен. Зупинятися в своєму розвиткові, застигати в певних формах … Український тлумачний словник
